Тема курсової Міжнародний тероризм як загроза глобальній безпеці

Відсоток плагіату не менше 50%

Курсова робота складається з таких структурних елементів:

Титульна сторінка

Зміст (план роботи)

Перелік умовних позначень (у разі потреби)

Вступ

Основна частина

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки (у разі потреби)

Титульна сторінка повинна містити такі дані:

• повна назва міністерства, під грифом якого виконано роботу;
• повна назва навчального закладу, в якому виконано роботу;
• назва кафедри;
• назва теми курсової роботи;
• вихідні дані автора роботи: назва групи, прізвище, ім’я, по батькові (ініціали);
• відомості про наукового керівника: вчене звання, науковий ступінь, посада, прізвище, ім’я, по батькові (ініціали);
• місце та рік виконання роботи.

Титульна сторінка не нумерується, може оформлюватися за допомогою шрифтів різного розміру, жирності; розміщення інформації повинно бути пропорційним, виглядати естетично. Крапки в кінці речень не ставляться, сама назва курсової роботи в лапки не береться.

Зміст – це наступна за титульною сторінка роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок переліку умовних позначень та скорочень (якщо вони є), вступу, заголовків розділів і підрозділів (якщо вони є), висновків, списку використаних джерел, додатків (якщо вони є).

Перелік умовних позначень (у разі потреби). Якщо у роботі вжита певна специфічна термінологія або використані маловідомі скорочення, нові символи, абревіатури, позначення і таке інше, то їх загальний перелік може бути поданий окремим списком на окремій сторінці перед вступом. Якщо спеціальні терміни, скорочення і таке інше повторюється менше п’яти разів, окремого переліку складати не треба, а їх розшифрування подається у тексті роботи при першому згадуванні.

Вступ – частина курсової роботи, яка дає загальне уявлення про конкретний напрям наукового пошуку і містить необхідні кваліфікаційні характеристики проведеного дослідження. У вступі необхідно пояснити суть наукової проблеми, що відображена у назві теми курсової та обґрунтувати необхідність, актуальність її дослідження; визначити об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження; дати характеристику структури курсової роботи.

Актуальність досліджуваної проблеми. Обґрунтування актуальності проблеми дослідження передбачає, по-перше, розкриття ступеня її теоретичної важливості для розвитку науки і, по-друге, пояснення її прикладного значення, соціальної значущості. Отже, автор роботи повинен показати уміння обрати тему дослідження, оцінити своєчасність її розроблення і цим відповісти на питання: чому саме сьогодні необхідно розглядати цю наукову проблему.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Об’єктами дослідження у науці є певні найзагальніші фрагменти дійсності, об’єктивні події, результати, які відносяться або до об’єктивної реальності (явища дійсності), або до сфери свідомості та пізнання (явища свідомості).

Предмет дослідження  міститься у межах об’єкта. Об’єкт є загальною сферою наукового пошуку, а предмет – тим конкретним, що виявляється у певному дослідженні. Предмет дослідження – це все те, що перебуває в межах об’єкта дослідження і на чому безпосередньо зосереджена уся увага дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва. Об’єкт і предмет повинні завжди бути взаємозв’язаними як загальне і конкретне, як система та її компонент. Разом із тим студентам необхідно завжди пам’ятати, що чим вужчим буде предмет дослідження, тим глибшим, змістовнішим і цікавішим може бути саме дослідження. Як правило, «складові» предмета дослідження визначають структуру основної частини роботи, тобто розподіл її тексту на розділи (глави) та підрозділи (параграфи).

Мета і завдання курсової роботи. Після визначення об’єкта та предмета формулюють мету та завдання курсового дослідження. Мета формулюється лаконічно, одним реченням і повинна випливати з теми роботи. Відповідно до визначеної мети формулюються завдання, які деталізують та розкривають мету. Завдання повинні бути достатньо чіткими та конкретними. Як правило формулюється 3-4 завдання. Характер завдань випливає з назв розділів та підрозділів роботи і їх зміст формулюють, використовуючи такі поняття: «визначити …», «встановити …», «обґрунтувати…», «охарактеризувати…», «розробити…», «виявити….», «сформулювати …», «розкрити…», «проаналізувати…», «узагальнити…», «порівняти…», «виділити…», «дати прогноз…», «змоделювати…», «удосконалити…», «упровадити…», «запропонувати…» тощо.

Методи дослідження. Подається перелік методів дослідження, використаних для досягнення поставлених у курсовій роботі мети і завдань. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося за допомогою того чи іншого методу. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Якість та рівень реалізації дослідницьких завдань, а також рівень довіри до наукової праці визначальною мірою залежать від того, які і наскільки адекватні методи обрано для дослідження теми курсової роботи. Без чіткого розуміння студентом цього аспекту, підтвердженням чого є конкретно сформульовані у відповідній частині вступу пояснення і міркування (обґрунтування вибору зазначених методів), є всі підстави твердити, що дослідження виконане не на належному науковому рівні, а з домінуванням інтуїтивного, стихійного чи публіцистичного підходів.

Структура роботи. Наприкінці вступу коротко визначається кількість структурних частин та загальний обсяг роботи. Наприклад: «Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, … розділів, … підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури із … найменувань та … додатків. Загальний обсяг роботи … сторінок».

Основна частина складається з розділів (глав), підрозділів (за необхідності) або пунктів та підпунктів (за необхідності). Якщо на підрозділи (пункти) ділиться один розділ, то такий самий поділ має бути й у інших розділах (некоректним вважається наявність у курсовій роботі цілісних розділів поруч з розділами, поділеними на частини). Не може бути у розділі лише одного підрозділу (параграфу, пункту) – тільки два і більше, інакше поділ на частини не має сенсу. Назви розділів не повинні дублювати загальну назву роботи, а назви підрозділів – назви розділів.

Враховуючи відносно невеликий обсяг курсової роботи, оптимальна кількість розділів курсової – 2-3. Загалом, вибір принципу побудови основної частини (проблемний, хронологічний, просторовий (географічний), проблемно-хронологічний, хронологічно-просторовий тощо) визначається передусім характером теми, загальним задумом роботи та концепцією, у якій він втілюється. Важливо правильно виділити окремі структурні елементи (розділи, підрозділи всередині розділів), зміст яких сукупно та у логічній послідовності розкривав би тему.

Обов’язковою умовою для курсової роботи є логічний зв'язок між розділами та послідовний розвиток основної теми протягом усієї роботи. Як правило, зміст розділів розкриває завдання, що були сформульовані у вступі до курсової. Кожний розділ та підрозділ (за наявності) розкривають той чи той аспект заявленої теми.

Розділи повинні завершуватись коротким узагальнюючим висновком (один чи кілька абзаців), у яких автор концентровано подає т.зв. висновки «першого порядку», тобто головні із спостережень та результатів емпіричних досліджень чи аналітичних розробок, яким автор присвячував цей конкретний розділ. Висновки наприкінці розділу допомагають зробити проміжний підсумок, який є важливим чи як основа для розгортання подальших міркувань у наступному розділі, чи як важливий результат, що має цінність сам по собі, оскільки означає завершення окремого етапу в реалізації цілісного дослідницького задуму. Не буде помилкою чи недоречним повторенням, коли основні ідеї проміжних висновків (але не їхні деталі чи подробиці) будуть озвучені ще раз у загальних висновках до роботи, що зайвий раз засвідчить логічність, послідовність та вмотивованість побудови дослідження, а також взаємопов’язаність її структурних елементів і, як наслідок, –  отриманих результатів.

Висновки. Робота повинна завершуватися висновками, які є підсумком зробленого в розділах. Висновки повною мірою мають давати відповідь на поставлені у курсовій роботі завдання, у них відображуються основні результати дослідження. Висновки до курсової не є механічним зведенням підсумкових абзаців та параграфів, вони не мають текстуально збігатися з висновками за розділами. Це – оригінальний текст, зміст якого дає відповіді на питання, намічені для дослідження у вступі.

Висновки повинні бути невеликими за обсягом (2-3 сторінки), але місткими. Викладення висновків вимагає особливої ясності думки та слова. Від чіткості та грамотності формулювання висновків значною мірою залежить успіх у зовнішній репрезентації результатів дослідження та якість наукової роботи загалом. За формою висновки мали б нагадувати розгорнуту анотацію до наукової праці із зазначенням релевантних та найбільш промовистих і вагомих результатів дослідження.

Висновками не може бути стислий виклад чи переповідання змісту попередніх розділів. Висновки – це лаконічне підведення підсумків всього, що було зроблено і чого було досягнуто у рамках конкретного дослідження. Тут варто уникати розлогих переказів, цитування, натомість зосередитися на теоретичних викладках, за можливості продемонструвати зв'язок дослідження з практикою. Висновки не повинні містити нового фактичного матеріалу. Рекомендується починати кожен з висновків з дієслів доконаного виду (наприклад: «проаналізовано…», «досліджено…», «встановлено…», «розглянуто…», «рекомендовано…» тощо).

Список використаних джерел та літератури. Логічним завершенням побудови будь-якої наукової роботи має стати детальна бібліографія з проблеми, якій було присвячене дослідження. Бажана мінімальна кількість позицій (назв) у списку використаної літератури курсової – не менше 20 позицій (назв).

Цілком вмотивованим є включення у бібліографічний перелік не тільки тих позицій (методологічної, спеціальної та довідкової літератури, джерел, періодичних видань, інтернет-посилань, архівних матеріалів тощо), які були процитовані чи згадані у роботі, але й більшої (із прагненням до максимальної вичерпності) кількості літератури, що має певну дотичність до теми, над якою працювали у рамках дослідження. Така розширена бібліографія не тільки зайвий раз доводить повноту розуміння проблеми та глибину ознайомлення із усім корпусом літератури щодо конкретної теми, але й має наукову цінність сама по собі як додаткове джерело інформації.

Ставлення до підготовки бібліографічної довідки має бути якнайсерйозніше, оскільки вона ще з одного боку демонструє і підкреслює здатність конкретного науковця (студента) відшукати максимальну (принаймні необхідну) кількість спеціальної літератури (як загальновідомої, так і тієї, з якою працює вузьке коло спеціалістів) із визначеної проблематики.

Додатки (у разі потреби). Якщо є необхідність до складу курсової роботи включаються додатки. Вони можуть бути у вигляді таблиць, схем, діаграм, малюнків, фактів, статистичних даних тощо. При цьому не допускається включення матеріалу, який не розкривається і не аналізується в тексті роботи; на всі додатки в тексті курсової роботи мають бути посилання. За своїм оформленням додатки повинні бути компактними та акуратними.