Реферат з історії #3

Дати відповіді на запитання:

При розгляді першого питання слід звернути увагу на:

• Входження Західної України до складу Польщі та її політико-правовий статус;
• Особливості політико-правового та культурного становища Закарпаття в Чехословаччині;
• Особливості політико-правового та культурного становища Північної Буковини та Бессарабії в складі Румунії;
• Ставлення українських політичних партій та громадськості до національної політики Польщі на «Східних кресах» у 1920-х – 30-х роках;
• Спроби співпраці із польською владою УНДО. Курс на конфронтацію ОУН;
• Мовна та освітня політика Польщі, Румунії та Чехословаччини як інструмент впливу на національні меншини;
• Польська політика «пацифікації» (умиротворення) та політичні репресії 1930 –х років у Галичині та Волині;
• Вплив геополітичних змін в Європі у другій половині 1930-х років на суспільно-культурний статус Закарпаття в складі Чехословаччини. Проголошення Карпатської України.
• Друге питання розкриваємо за такою схемою:

Друга світова війна як загроза людству та світовій цивілізації з боку обох тоталітарних режимів – німецького нацистського та сталінського комуністичного; їх агресивна, антигуманна спрямованість;

наслідки пакту Молотова-Ріббентропа 1939 р. для Західної України. Позірна українізація суспільно-політичного життя в Галичині та на Волині;

депортації колишніх урядовців, великих землевласників, активістів політичних партій та інтелігенції;

масові репресії та винищення в'язнів напередодні початку німецько-радянської війни.

напад нацистської Німеччини та її союзників на Радянський Союз у червні 1941 р.;

військова діяльність та політичні плани ОУН; взаємовідносини ОУН з нацистською Німеччиною;

український національно-повстанський і радянський партизанський та підпільний рухи на території України в ході німецько-радянської війни: відмінність у цілях, причини протистояння та наслідки;

причини українсько-польського збройного протистояння під час Другої світової війни;

залучення нацистським командуванням допоміжної польської або української поліції для антиукраїнських або антипольських пацифікаційних заходів на Волині в 1943 році;

вплив радянського підпілля та спецслужб на розпалювання українсько-польського протистояння на Волині в 1943 році;

роль ОУНівського підпілля у волинських подіях 1943 року;

роль польського націоналістичного підпілля (Армія Крайова) у Волинській трагедії 1943 року;

сучасний погляд на конфлікт 1943 року в українському та польському суспільстві;

евакуація та діяльність в 1941 – 1945 році українських університетів, музеїв, кіно та театру. Українські митці на фронтах Другої Світової. (О. Довженко та Н. Хасевич)

Відповідь на третє питання висвітлюємо згідно з такою схемою:

історичне осмислення поняття «радянський інтернаціоналізм»: між ідеологічним цинізмом і справжніми намірами керівництва СРСР у сфері культури;

поняття «дружба народів», «радянський народ – нова історична спільність»– як сукупні чинники фактичної нівеляції національних культур Радянського Союзу;

комуністична демагогія стосовно взаємоіснування, взаємозбагачення, взаємопроникнення національних культур і деструктивні процеси у полікультурному просторі;

поняття «багатонаціональна культура СРСР»: між популістськими твердженнями про її нібито розквіт і цілеспрямованими системними заходами на її нищення;

розгляд причин негативних наслідків так званого інтернаціоналізму в радянській інтерпретації;

русифікація в усіх сферах національних культур Радянського Союзу – головний деструктивний чинник під час формування полікультурного простору і його гармоніного усталення;

Відповідь на четверте питання висвітлюємо згідно з такою схемою:

• культура міжнаціонального спілкування – як один із видів політичної культури у контексті державотворчих процесів;
• поняття «народ», «нація», «національна меншина» (у тому числі – «корінна нація») і формування діалогу культур;
• традиціоналізм і модернізм, колективізм та індивідуалізм, толерантність і нетерпимість – реальні чинники у діалозі культур: їх об’єктивна контроверсійність і пошуки консенсусу;
• взаємозв’язок природного консерватизму, міцності традиції та потенціальних можливостей для інноваційного вираження культурних процесів;
• акультурація – паралельне співіснування культур і асиміляція – як руйнівний стан однієї культури через її поглинання іншою під час проявів «антикультури»;
• українці – як титульний етнос – у діалозі культур: поняття конституційної пріоритетності та  рівноправності: основні форми і методи;
• світоглядно-свідомісні, менталітетні і психологічні особливості: їх вираження під час діалогу  культур;
• належне сповідування української національної ідеї у поєднанні із розумінням ідей інших національних спільнот: міфи, об’єктивність історичних фактів та сучасних реалій;
• Закон України «Про національні меншини» і практичне поглиблення поняття «український патріотизм» під гаслом «Україна –моя Батьківщина». Етнічна і патріотична самосвідомість.