Текст — як відкрита рана.
Тут немає пафосу чи прикрас, лише сире існування — дні, що повторюються, тиша, що тисне, і тіло, яке живе замість душі.
Це сповідь про вигоряння, провину, страх і зусилля не зникнути зовсім.
Тут немає пафосу чи прикрас, лише сире існування — дні, що повторюються, тиша, що тисне, і тіло, яке живе замість душі.
Це сповідь про вигоряння, провину, страх і зусилля не зникнути зовсім.