Це поема про депресію, в якій біль уже не плаче — а мовчить.
Про стан, коли ти пам’ятаєш, яким був живим,
але тепер всередині — тиша і важкість, що не має форми.
Це не слабкість.
Це боротьба, яку ніхто не бачить,
але ти все одно залишаєшся — ще один день.