Гумористичний пост

В мене є дуже класна подруга, яка робить чудові фото.
У школі вона ходила на гурток юних фотографів. І я завжди їй кажу, що вона дуже талановита і творча.
І в її житті трапилась дуже сумна історія.
Каже: приходжу у лікарню за довідкою, а там дівчата фотографуються, і одна іншій каже:
«Ну не те, щось не те…»
І тут моя подруга, рухома своїм бажанням причинити добро, біжить до них і каже:
«Дівчата, дівчата, я вмію!»
— «Ну давай».
Вона і світло, і кольори, і кут, і ракурс підібрала (хто в темі — знає).
Ось дівчата дивляться на це й кажуть:
«А що це взагалі?»
«Чому в мене такі криві ноги?» (наче в житті вона Кім Кардашьян)
«Жіночко, ви навіщо мене спотворили? Йдіть вже, куди йшли! Оце понаприходять тут, кошмар якийсь…»
Сумна історія, але повчальна.
Немає запита — немає дії.
Не треба йти туди, де не чекають — ні в пуантах з білим бАнтом, ні в драних шкарпетках.