Ноктюрн

Луна на небі
в хмаринному кільці,
Втомлене притворство
на моєму обличчі.
Я чую стук коліс
І він несе в далечінь
Ефірність хмар,
Але тільки не сум.
Вона залишилася тут,
З нею мрії і спокій.
Вони раптом нахлинуть
Тоскливою порою
І, підкоривши собі
Рухи руки,
Словами окроплять
Паперові листки.