Дописи на особисті темі в Instagram - обов'язковий елемент будь-якого профілю. Навіть, якщо у вас експертний блог, а точніше, особливо якщо у вас експертний блог.
Саме такі дописи вибудовують зв'язок між читачем/потенційним покупцем і власником блогу.
Теми можуть бути абсолютно різні і якщо ви не знаєте про що саме написати - я радо допоможу вам визначитися і напишу подібний допис замість вас.
Текст допису:
“Не знаю й як її за це сварити”
це слова моєї мами і це історія про мою любов до книг, яка, буквально, нізвідки народилася в далекому дитинстві
кажуть, аби ваші діти любили читати - читайте самі. читайте з ними або читайте поруч з ними. я не з такої сім’ї, я із б̶о̶г̶а̶т̶о̶ї̶ тої, де ніхто не витрачав на читання півжиття. однак, коли мене у віці одного рочка посадили серед купи різних речей (напевно знаєте про цю традицію) я своїми руцями потяглася до книги і цигарок. так і сталося. читати і палити - мої перші улюблені речі (на щастя читати я почала раніше)
моя манія книгами була настільки глибока, що ледь навчившись читати я почала ковтати все, що попадало мені під руку
так, саме з книг я отримала першу сексуальну освіту (мамо й тато, вибачте, та я давно все знала), книги подарували мені, як на мій дитячий вік, великий словниковий запас і вміння доносити свою думку, книги переносили мене у паралельні світи, а розвинена уява робила ці подорожі надзвичайними
деякі книги, такі як серія про “Гаррі Поттера” змушували мене не спати ночами. я залазила під ковдру і читала з нічником, щоб не помітили батьки, бо на ранок в школу
а якось мені загадали прибрати в кімнаті… далі зі слів мами: “чую, а той пилосмок вже хвилин двадцять працює і звук якийсь такий однаковий чи що… я підкрадаюся, зазираю у кімнату, а там моя дитина на колінках сидить, в одній руці книга, а в іншій - пилосмок, яким вона просто механічно рухає! ну от і як її за таке сварити? книгу ж читає”
подорослішавши, жага до нових книг і нових історій не згасла, але згас вільний час. наразі його, м’яко кажучі, бракує. однак, я намагаюсь знаходити бодай крихти, аби почитати
зара читаю виключно українською, що і вам раджу робити. словниковий запас росте як на дріжджах, а разом з ним і навички говоріння та письма
а які у вас стосунки з книгою? діліться в коментарях. мені, справді, цікаво
Саме такі дописи вибудовують зв'язок між читачем/потенційним покупцем і власником блогу.
Теми можуть бути абсолютно різні і якщо ви не знаєте про що саме написати - я радо допоможу вам визначитися і напишу подібний допис замість вас.
Текст допису:
“Не знаю й як її за це сварити”
це слова моєї мами і це історія про мою любов до книг, яка, буквально, нізвідки народилася в далекому дитинстві
кажуть, аби ваші діти любили читати - читайте самі. читайте з ними або читайте поруч з ними. я не з такої сім’ї, я із б̶о̶г̶а̶т̶о̶ї̶ тої, де ніхто не витрачав на читання півжиття. однак, коли мене у віці одного рочка посадили серед купи різних речей (напевно знаєте про цю традицію) я своїми руцями потяглася до книги і цигарок. так і сталося. читати і палити - мої перші улюблені речі (на щастя читати я почала раніше)
моя манія книгами була настільки глибока, що ледь навчившись читати я почала ковтати все, що попадало мені під руку
так, саме з книг я отримала першу сексуальну освіту (мамо й тато, вибачте, та я давно все знала), книги подарували мені, як на мій дитячий вік, великий словниковий запас і вміння доносити свою думку, книги переносили мене у паралельні світи, а розвинена уява робила ці подорожі надзвичайними
деякі книги, такі як серія про “Гаррі Поттера” змушували мене не спати ночами. я залазила під ковдру і читала з нічником, щоб не помітили батьки, бо на ранок в школу
а якось мені загадали прибрати в кімнаті… далі зі слів мами: “чую, а той пилосмок вже хвилин двадцять працює і звук якийсь такий однаковий чи що… я підкрадаюся, зазираю у кімнату, а там моя дитина на колінках сидить, в одній руці книга, а в іншій - пилосмок, яким вона просто механічно рухає! ну от і як її за таке сварити? книгу ж читає”
подорослішавши, жага до нових книг і нових історій не згасла, але згас вільний час. наразі його, м’яко кажучі, бракує. однак, я намагаюсь знаходити бодай крихти, аби почитати
зара читаю виключно українською, що і вам раджу робити. словниковий запас росте як на дріжджах, а разом з ним і навички говоріння та письма
а які у вас стосунки з книгою? діліться в коментарях. мені, справді, цікаво