Сценарій для фільму мелодрами
⸻
“Поки не остигне чай”
жанр: мелодрама, формат: короткометражний фільм
⸻
СЦЕНА 1. ІНТ. КВАРТИРА АННИ – РАНОК
Невелика, охайна кухня-студія. Світло розсіяне. Осінній дощ б'є у вікно. У кімнаті тиша. Анна (30), у светрі та з розпатланим волоссям, сидить за столом і малює. Поруч — чашка з остиглим чаєм. На стіні — фотографія з чоловіком (Саша).
ГОЛОС АННИ (ЗА КАДРОМ):
Іноді час зупиняється. Не тому, що хочеться. Просто… хтось йде. А ти залишаєшся — у паузі.
Олівець у її руці завмирає. Вона дивиться на фотографію, потім на чай.
ДЗВІНОК У ДВЕРІ.
Анна завмирає. Не рухається. Другий дзвінок. З неохотою встає.
⸻
СЦЕНА 2. ІНТ. ПРИХОЖА – ПРОДОВЖЕННЯ
Двері відкриваються. На порозі — МАРК (32), трохи промоклий, з рюкзаком. Він розгублений, але усміхається з теплом.
МАРК
Привіт… Я просто… опинився поруч.
Анна здивована, але не сердиться. Просто дивиться на нього мовчки.
АННА
Пройшло три роки.
МАРК
Знаю.
Пауза. Він тримає в руках старий блокнот.
МАРК (М'ЯККО):
Можна зайти?
Вона повільно киває. Він заходить.
⸻
СЦЕНА 3. ІНТ. КУХНЯ АННИ – ЧЕРЕЗ КІЛЬКА ХВИЛИН
Вони сидять один навпроти одного. У обох — чашки чаю. Тиша.
МАРК
Я дізнався… про Сашу. Прости, що не написав. Просто…
(робить паузу)
Я не знав, як бути.
АННА (СПОКІЙНО):
Ніхто не знає. Просто — або приходять, або ні.
Він киває, опускаючи погляд. Потім простягає їй блокнот.
МАРК
Я всі ці роки носив його з собою.
(усміхається незручно)
Ти подарувала його, коли я їхав.
Вона бере блокнот. Листає. На сторінках — її старі малюнки: він, вона, випадкові перехожі, кафе, їхня лавка.
АННА
Ти зберіг усе?
МАРК
Старався зберегти хоч щось.
Погляд. Легке, майже невидиме зближення.
“Поки не остигне чай”
жанр: мелодрама, формат: короткометражний фільм
⸻
СЦЕНА 1. ІНТ. КВАРТИРА АННИ – РАНОК
Невелика, охайна кухня-студія. Світло розсіяне. Осінній дощ б'є у вікно. У кімнаті тиша. Анна (30), у светрі та з розпатланим волоссям, сидить за столом і малює. Поруч — чашка з остиглим чаєм. На стіні — фотографія з чоловіком (Саша).
ГОЛОС АННИ (ЗА КАДРОМ):
Іноді час зупиняється. Не тому, що хочеться. Просто… хтось йде. А ти залишаєшся — у паузі.
Олівець у її руці завмирає. Вона дивиться на фотографію, потім на чай.
ДЗВІНОК У ДВЕРІ.
Анна завмирає. Не рухається. Другий дзвінок. З неохотою встає.
⸻
СЦЕНА 2. ІНТ. ПРИХОЖА – ПРОДОВЖЕННЯ
Двері відкриваються. На порозі — МАРК (32), трохи промоклий, з рюкзаком. Він розгублений, але усміхається з теплом.
МАРК
Привіт… Я просто… опинився поруч.
Анна здивована, але не сердиться. Просто дивиться на нього мовчки.
АННА
Пройшло три роки.
МАРК
Знаю.
Пауза. Він тримає в руках старий блокнот.
МАРК (М'ЯККО):
Можна зайти?
Вона повільно киває. Він заходить.
⸻
СЦЕНА 3. ІНТ. КУХНЯ АННИ – ЧЕРЕЗ КІЛЬКА ХВИЛИН
Вони сидять один навпроти одного. У обох — чашки чаю. Тиша.
МАРК
Я дізнався… про Сашу. Прости, що не написав. Просто…
(робить паузу)
Я не знав, як бути.
АННА (СПОКІЙНО):
Ніхто не знає. Просто — або приходять, або ні.
Він киває, опускаючи погляд. Потім простягає їй блокнот.
МАРК
Я всі ці роки носив його з собою.
(усміхається незручно)
Ти подарувала його, коли я їхав.
Вона бере блокнот. Листає. На сторінках — її старі малюнки: він, вона, випадкові перехожі, кафе, їхня лавка.
АННА
Ти зберіг усе?
МАРК
Старався зберегти хоч щось.
Погляд. Легке, майже невидиме зближення.