Коли я стану дощем

Коли я стану дощем,
Ти зможеш побачить мене лише у небі.
В твоїх руках аркушем
З словами, які не сказав.
В солоних крапель піснях
Мій тихий голос полине до тебе.
І на нерівних рядках
Залишить свій слід, як сльоза

Коли весіннім часом
Ти бачиш на сонці самі лише плями,
А його промінь списом
Проб'є обладунки зими.
На мить лиш очі заплющ
І ти відчуєш, то я посміхаюсь.
І на обличчі відчуєш
Запізнений дотик весни.

Коли я стану лиш сном,
З тобою, вночі, я завжди буду поруч.
Огорну срібним теплом
І блиском далеких світів.
Удвох ми будемо знов,
Коли життя обернеться коло.
А поки, я лише сон,
Й відлуння несказаних слів.