Обложка для книги. Рисованный стиль. Макет прилагается.

Ссылка на отрывок из книги для понимания сюжета.

Google Disc: https://drive.google.com/file/d/1loV3pY6Y3r7z0wBMKZZRjELBLkdfQBgq/view?usp=sharing

Dropbox: https://www.dropbox.com/s/axa1yvka7ea91zj/%D0%94%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD%20%D1%82%D0%B0%20%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%96%D1%8F%20%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83.docx?dl=0

Описание места где установлен памятник. Отрывок из книги.

Міранда прочинила масивні дерев’яні двері із золотавим оздобленням і відкрила шлях до сферичної зали. Висока стеля займала приблизно два поверхи, закінчуючись скляним округлим дахом, як і головна башта. Кам’яна підлога була вимита до блиску, так що її можна було використовувати замість дзеркала. По праву руку знаходилися високі вікна, за якими знаходився сад. А зліва, практично від самої стелі звисали стяги із зображенням гербів, під якими були надписи у гарних, великих рамках: Квазаліт, над гербом у вигляді коштовного, пурпурового каменю. Моарен, під зображенням відкритої книги із якимось дивним символом схрещених літер «Я» – звичайної та перевернутої. Вайзар, під стягом із обличчям сови. Вітарія, під малюнком схрещених розквітлої та зів’ялої квітки. Опурон, під шестернею, за якою були перехрещені лінійка, гайковий ключ та молоток. Артенора, під гербом з чотирьох частин, на яких було намальовано ноту, пензель, перо та бюст. Всі малюнки на стягах більше нагадували справжню картину, ніж просто герб. Під стягами знаходився амфітеатр зі зручними місцями для сидіння, висотою у чотири ряди, на яких можна було розмістити усіх студентів Елеместаріуму.

Але у першу чергу увагу Датеріона та Іллії привернув експонат у центрі зали. За формальною огорожею у вигляді червоної стрічки, знаходилась скульптура у вигляді руки, яка ніби пробилася через землю. Вона тримала велику книгу з пурпуровою палітуркою та золотавим переплетом. На ній був надпис на невідомій мові, у вигляді символу, що був схожим на дві букви «Е», які вказували у різні сторони світу. Промені, що потрапляли до зали через вітражі, з усіх боків падали саме на книгу. Не відомо, чи це був задум архітектора, чи звичайна випадковість – але це безперечно надавало загальній картині особливої величі.

Ссылка на отрывок из книги для понимания сюжета.

Google Disc: https://drive.google.com/file/d/1loV3pY6Y3r7z0wBMKZZRjELBLkdfQBgq/view?usp=sharing

Dropbox: https://www.dropbox.com/s/axa1yvka7ea91zj/%D0%94%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD%20%D1%82%D0%B0%20%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%96%D1%8F%20%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83.docx?dl=0

Описание места где установлен памятник. Отрывок из книги.

Міранда прочинила масивні дерев’яні двері із золотавим оздобленням і відкрила шлях до сферичної зали. Висока стеля займала приблизно два поверхи, закінчуючись скляним округлим дахом, як і головна башта. Кам’яна підлога була вимита до блиску, так що її можна було використовувати замість дзеркала. По праву руку знаходилися високі вікна, за якими знаходився сад. А зліва, практично від самої стелі звисали стяги із зображенням гербів, під якими були надписи у гарних, великих рамках: Квазаліт, над гербом у вигляді коштовного, пурпурового каменю. Моарен, під зображенням відкритої книги із якимось дивним символом схрещених літер «Я» – звичайної та перевернутої. Вайзар, під стягом із обличчям сови. Вітарія, під малюнком схрещених розквітлої та зів’ялої квітки. Опурон, під шестернею, за якою були перехрещені лінійка, гайковий ключ та молоток. Артенора, під гербом з чотирьох частин, на яких було намальовано ноту, пензель, перо та бюст. Всі малюнки на стягах більше нагадували справжню картину, ніж просто герб. Під стягами знаходився амфітеатр зі зручними місцями для сидіння, висотою у чотири ряди, на яких можна було розмістити усіх студентів Елеместаріуму.

Але у першу чергу увагу Датеріона та Іллії привернув експонат у центрі зали. За формальною огорожею у вигляді червоної стрічки, знаходилась скульптура у вигляді руки, яка ніби пробилася через землю. Вона тримала велику книгу з пурпуровою палітуркою та золотавим переплетом. На ній був надпис на невідомій мові, у вигляді символу, що був схожим на дві букви «Е», які вказували у різні сторони світу. Промені, що потрапляли до зали через вітражі, з усіх боків падали саме на книгу. Не відомо, чи це був задум архітектора, чи звичайна випадковість – але це безперечно надавало загальній картині особливої величі.