Vtable

Реалізуйте в C++17 шаблон функції inject, яка, отримавши два об’єкти (можливо, різних класів) S і T, що реалізують спільний інтерфейс I, виконає таку маніпуляцію таблицею віртуальних методів (vtable) об’єкта-цілі, щоб виклики методів інтерфейсу для цього об’єкта здійснювалися через об’єкт, переданий як джерело.

Як розв’язок надішліть один заголовковий файл (із розширенням .h). Ось його шаблон:

#ifndef INJECT_H_INCLUDED
#define INJECT_H_INCLUDED

#include <cstddef>
#include <type_traits>

template <class I, class S, class T,
    typename std::enable_if<                // enable this template only if:
        std::is_polymorphic<I>::value &&    // - I has a vtable
        std::is_base_of<I,S>::value &&      // - S implements I
        std::is_base_of<I,T>::value,        // - T implements I
    int>::type = 0>
void inject(S & source, T & target)
{
    // injects the implementation of interface I from source to target,
    // so that calling the methods of I on target will result in them
    // being called on source

    typedef ptrdiff_t * vtable;

}

#endif

Можна припустити, що:

• код буде компілюватися компілятором g++ з ABI, сумісним з версією 4.7;

• I — це клас, який має лише віртуальні методи (без жодних полів);

• I не є абстрактним і має публічний конструктор за замовчуванням;

• класи S і T є фактичними (реальними) класами об’єктів source і target;

• класи S і T віртуально (можливо, опосередковано) успадковують від I;

• підоб’єкт класу I не є строгим префіксом жодного підоб’єкта об’єктів класів S ані T;

• vtable (таблиця віртуальних методів) класу I не є строгим префіксом vtable жодного підоб’єкта об’єктів класів S ані T.

Для попередніх тестів свого розв’язку ви можете скористатися такою програмою мовою C++17:

#include <iostream>
#include "inject.h"
using namespace std;

struct F
{
    virtual void f() { }
};

void callf(F & f)
{
    f.f();
}

struct Dummy
{
    virtual void dummy() { }
};

struct A : Dummy, virtual F
{
    virtual void f() { cout << "A::f()" << endl; }
};

struct B : Dummy, virtual F
{
    virtual void f() { cout << "B::f()" << endl; }
};

A a;
B b;

int main()
{
    callf(a);
    callf(b);
    inject<F>(a, b);
    callf(a);
    callf(b);
    return 0;
}

Результатом наведеної вище програми має бути:

A::f()
B::f()
A::f()
A::f()