Художній переклад книги з польської на українську

Ярослав Лещеловський
У колі регіональних казок. 102 легенди старопольського повіту Валецкого.

Фото обкладинки оригіналу. Ілюстрації Каміли Шостек
До портфоліо наведено уривок.

Переклад:
Про заснування міста Дравенбург та походження роду Валецких Гольців

В стародавні часи, коли ще існували в світі чаклунство та справжні дива, коли птахи, риби й звірі розмовляли однією мовою з людьми, стояв на південному березі Драви величний палац. Оточена валами та глибоким ровом твердиня панувала над глушиною, в яку дуже рідко навідувалися навіть найсміливіші рибалки.
Прості люди не знали, що живе там з вірною служницею зачарована готська принцеса Мехтехільда. Злий чаклун наклав на золотоволосу красуню закляття залишатися в фортеці Драва сотні років на самоті, бо її народ давно покинув ці краї. Щоб дівчина не могла зробити жодного кроку без нагляду зловтішного чарівника, він сковав її невидимими золотими ланцюгами, які зловісно брязкали, коли вона ходила по місцевості.

Тільки один раз на сто років Мехтехільда могла позбутися злих чар. Врятувати її міг справжній лицар, якому би вдалося зняти з пальця принцеси чарівну каблучку таким чином, щоб не поранити її. Якби хтось це зробив, то міг би одружитися з нею і стати володарем усіх навколишніх земель.

Але зняти персня було не просто! Каблучка ніби вкоренилася в ніжному пальчику. Жодному з лицарів, що раз на сто років з'їжджалися сюди навесні не вдалося впоратися з цим завданням. Тому зневіреній Мехтенхільді доводилося ще сто років чекати на рятівника.

На світанку, коли знову настав день випробувань, царівна пішла до Драви і гірко заплакала. До засмученої дівчини підпливла маленька рибка, і запитала, чому вона плаче, Мехтехільда відповіла:

— Я в розпачі, бо так довго марно чекала, щоб мене звільнили.
— А як ти можеш звільнитися? — поцікавилася рибка.

Закляття забороняло Мехтехільді розповідати цю таємницю, але вона так довго була сама, їй так хотілося хоч комусь розповісти про своє лихо, хоч у когось знайти співчуття…

«Мені заборонено розповідати людям, — знайшла вихід принцеса, — а це всього лише маленька рибка…» І вона наважилася...

Оригінал:
O założenia Drawenburga przez Golczów

Ponad tysiąc lat temu nad południowym brzegiem Drawy wznosił się zamek otoczony wałami i głęboką fosą. Warownia położona była na pustkowiu, które odwiedzali z rzadka jedynie słowiańscy rybacy.

W towarzystwie wierniej służki mieszkała tam gocka księżniczka Mechtehilda, podczas gdy jej lud opuścił te strony, udając się na południe Europy. Dziewczyna była bardzo piękna i miała długie włosy o złotym kolorze. Po tym jak zły szaman rzucił na nią urok, musiała przez setki lat tkwić w warowni Drawą.

Co sto lat, wiosną przybywali tam rycerze z bliższych i dalszych stron, żeby podjąć próbę uwolnienia księżniczki od złego zaklęcia. Ten, który to uczyni, miał pojąć ją za żonę i tym samym stać się panem całej okolicy. Śmiałek musiał jedynie zdjąć z palca księżniczki pierścień w taki sposób, żeby nie sprawić jej bólu. Nie było to łatwe, gdyż pierścień zdawał się być wrośnięty w delikatny palec. Bardzo wielu rycerzy nie sprostało temu zadaniu, zaś zrozpaczona Mechtehilda musiała czekać kolejne sto lat na wybawcę.

O świcie, kiedy znowu nadszedł dzień próby, księżniczka udała się nad Drawę i gorzko zapłakała. Trzeba też dodać, że Mechtehilda spętana była niewidzialnymi złotymi łańcuchami, które pobrzękiwały złowrogo, kiedy chodziła po okolicy. Do zasmuconej dziewczyny podpłynęła mała rybka, a wiedzieć trzeba, że w tym starożytnym czacie ryby rozumiały jeszcze ludzką mowę. Kiedy ryba spytała młodą kobietę, dlaczego płacze, Mechtehilda odrzekła:

— Jestem zrozpaczona, gdyż już tak długo daremnie czekam na uwolnienie.
— A w jaki sposób można się uczynić wolna? — spytała zaciekawiona ryba.
— Nie wolno mi zdradzać tej tajemnicy ludziom, ale ty jesteś przecież tylko mała rybką...