ВОЖДЬ ЧЕРВОНОШКІРИХ ПОВЕРТАЄТЬСЯ

Написав на замовлення фанфік на "Вождя червоношкірих" О. Генрі. Писав з великою повагою до автора, якого відкрив для себе ще в підлітковому віці. Моє оповідання — радше продовження "Вождя...", а не власне фанфік. Зацініть початок оповідання (300 слів):

"Ех, якби так просто і легко все вийшло, як ми собі думали!
Отже, драпанули ми від старого Дорсета, аж курява за нами здійнялась.
Довго бігли з Біллом наввипередки. А коли вирішили перепочити, то й незчулися, як заснули неподалік від дороги, такі були втомлені біганиною і всіма цими пригодами. Мені не спалося, сон був неспокійним, тож я прокинувся ще до сходу сонця.
На мене вже чекав подарунок. В світанковій імлі на нас витріщався наш старий приятель. Вождь червоношкірих. Він стояв на віддалі кількох ярдів і свердлив нас поглядом.
— Прокинулися, негідники?.. Ви зрадили і обманули мене! Я вам цього не пробачу!
— Що? Як?.. — схопившись з місця, заволав Білл. Він з переляку тер очі, бо думав, що це сон. А коли збагнув, що то не сон, вхопився за груди і завмер, з ненавистю втупившись в хлопця. На Білла було шкода дивитися. Мабуть, я мав не кращий вигляд.
Я важко зітхнув. Це був не сон. Все відбувалося насправді.
— Батько таки втримав мене десять хвилин, але на більше йому сили не вистачило, — хвалькувато сказав хлопчисько. — Сили в нього вже не ті, а я з кожним днем дорослішаю і сильнішаю.
— Чого ти хочеш? — простогнав я. Спостерігши вкотре цю нахабну веснянкувату мармизу, я вже тисячу разів пошкодував, що ми з Біллом додумались до того, щоб поткнутися в те підступне містечко і викрасти звідти дитину. Не той дім ми обрали, не той дім!
— Ви завинили мені рушницю, — незворушно проказав хлопчисько. — І пару мокасинів. І полювання на ведмедя.
— Я тобі дам полювання! — розсердився Білл. — Я тобі дам рушницю і мокасини!
Він скочив на ноги, але від сну, вочевидячки, вони добряче затерпли. Білл не пробіг і пари ярдів, як зашпортався і заорав носом в землю. Вилаявшись, він спробував підвестися, а я тим часом намагався піймати хлопця. Проте колишній вождь червоношкірих теж був не промах. Він відбіг на безпечну відстань і вже звідтіля погрожував нам..."

Обсяг оповідання — майже 1,5 тис. слів. Робота над ним принесла величезне естетичне та творче задоволення. І трохи грошиків:)
#креативно #Цілеспрямований #казки/оповідання #самодисциплінований #редактура