Олександр Пудовий

Я маю інвалідність, знаходжуся у великій групі ризику до захворюваності на короновірус та його штами, а саме його наслідків. Тому під час пандемії працюю лише на віддаленому доступі без відвідування офісів. «Береженого – бог береже»!

Починав я займатися 1С дуже давно, іще у 2003 році. Познайомився з програмістом, який обслуговував наш завод на платформі 1С версії 7.7. І для саморозвитку він мені підігнав комплект літератури зі стандартної коробочної версії. А коли я вже щось зрозумів і потребував більше знань, то він сказав геніальну річ: «Ось конфігурація 1С, там є куча готового коду. Бери аналізуй, вивчай і використовуй!». Так я і робив! Завдяки чому з’явилася звичка спочатку проаналізувати, що вже до тебе зроблено, а вже потім добавляти свої фічі J. Це тепер в новій термінології називається «рефакторінг» чи «кодрев’ю».

Мені завжди везе на якісь нестандартні конфігурації, які вже впроваджені але так ефективно і не працюють або користувачі не можуть в них розібратися, або там безліч різноманітних помилок чи відсутній потрібний функціонал. Тому не раз доводилося перелопачувати кучу модулів та коду і аналізувати отримувані дані, паралельно створюючи допоміжні звіти та уточнюючі запити і врешті-решт знайти «глючний» рядок. Таким чином виправлю один рядок і не буду переписувати кілька тисяч, щоб зробити нові помилки…

Я не вважаю себе генієм! І у мене точно немає комплексу «божественності» у програмуванні. Я просто знаю, як робити свою роботу. Ось і працюю за принципом «Теорія без практики мертва, а практика без теорії сліпа!». Тому коли не знаю, як зробити, то залажу в теорію або займаюся аналізом, а коли знаю як зробити, то не гребую протестувати отриманий результат, щоб довести друковану форму до досконалості. Або зробити роботу користувача зручною і логічною чи зменшити кількість випадкових помилок. Перфекціонізм вилікувати неможливо, про нього можна лише забути у існуючому хаосі. Звісно, документуючи у коментарях зроблені зміни.

В 2011 році у мене почався болісний процес ломки з переходу на нову платформу. Тоді якраз був перехід всіх конфігурацій з платформи 8.1 на 8.2 (хоча по суті нічого не змінилося). Проте від повного несприйняття вісімки і до повної ненависті до сімки процес пройшов і закінчився коли перейшов на нову роботу, де була лише вісімка.

Тепер триває процес ломки зі старих «звичайних форм» на нові «керовані форми». Але чим менше стає конфігурацій на функціоналі платформи 8.1, то тим більше звикаєш до функціоналу 8.3. І байдуже, що вони тепер називають платформи BAF, а конфігурації BAS. Видно захотіли бути схожими на SAP.

Коли я починав, то справжні програмісти з факультетів програмування змушені були вивчати 1С, щоб заробляти гроші, а через десять років ситуація змінилися і вони почали кидати 1С, оскільки за знання справжніх мов програмування в ІТ-компаніях платять значно більше. А тепер основи програмування 1С викладають студентам економічних факультетів але 90% з них навіть не будуть працювати бухгалтерами. Бухгалтерів дохрена і більше, а фіндиректором одразу не беруть, тому студенти успішно звалюю в ІТ-компанії тестувальниками, проектними менеджерами, бізнес-аналітиками, ейчарами, розробниками чат-ботів, менеджерам, тощо. І все заради того, щоб вирости там до CEO, СFO, CMO, CVO, COO, тощо.

Таким чином програмісти 1С – це вимираючий вид динозаврів! А все тому, що якщо глянути на рейтинг мов програмування (https://dou.ua/lenta/articles/language-rating-jan-2021/),  то в першій десятці немає такої мови, як 1С і не буде, оскільки це вузько спеціалізована платформа, як SAP.

Коли приходиш на фірму, а там окрім співробітників, що немають сертифікатів, та ще й стоїть неліцензійна платформа, то взагалі не бачу сенсу їх отримувати. Сертифікати потрібні лише франчайзинговим компаніям, які за це отримують бонуси і статуси! А більшість користувачів всеодно освоює різні конфігурації методом «наукового втика», як і будь-яке ПЗ.

Я точно знаю різницю між хреновим і хорошим керівником. Хороший керівник – це людина, яка досягла такого рівня розвитку, що може виконати роботу будь-якого свого підлеглого, а якщо той не знає як, то може навчити сам або знайти ментора, який зможе. Хороший керівник точно знає, яку роботу кому довірити зі своїх працівників згідно їх здібностей та вподобань або подбає про розвиток своїх підлеглих даючи нові напрямки для розвитку здібностей працівника. І якщо хтось не впорається, то візьме всю провину на себе, оскільки «програє тренер, а виграє команда»!

Хреновий керівник завжди думає про себе і свою вигоду. У нього завжди винний хтось із підлеглих, завжди когось звинувачує у непрофесіоналізмі. Адже його головне завдання лише роздавати накази і «трахати» всіх за їх невчасне виконання! Такі люди постійно влаштовують тестування при прийомі на роботу, постійно шукають якогось абсолютно ідеального працівника, а головне виконавця який без заперечень виконує будь-які накази!

Таким людям безнадійно пояснювати що таке мотивація (у них інше хибне уявлення), що набагато вигідніше довчити працівника і отримати спеціаліста, а ніж постійно шукати якогось ідеального виконавця. У таких керівників люди не тримаються роботи, через що йде постійна текучка кадрів! Адже на їхнє збочене уявлення нові люди будь працювати краще і будь більш лояльні до начальства…

Таким керівникам безнадійно пояснювати, що зміна виду діяльності або напрямку стимулює працівника до саморозвитку, та сприяє уникненню самовигорання через появу внутрішньої мотивації. Що вмотивований працівник в тисячу разів кращий за ідеального супер-пупер професіонала…

Хочу зауважити, що я ніколи не був вузьким спеціалістом, який лише займався 1С і сидів лише на одній єдиній конфігурації, побоюючись займатися іншими конфігураціями! Навпаки, мало хто розуміє, що я в 16 років починав з теле-радіомайстра, потім вчився на інженера телекомунікацій. Завдяки чому добре розбираюся у телевізійній, радіоелектронній та комп’ютерній техніці. Тому можу створити будь-яку локальну мережу чи структурована кабельну мережу. Можу вибрати і зібрати будь-який комп’ютер, а також ідеальний сервер для 1С, і налаштувати його на Windows Servers.

Як кажуть: «Що знаєш – за плечима не носиш!»