ТОП’ Я Є
TOP’ I AM
Об'єктна типографічна експлорація
Ця робота почалася як експеримент з питанням:
Чи можна зібрати типографіку не з букв, а з відносин між об'єктами?
Стартова ідея була простою — кожна буква повинна існувати як самостійна сцена і залишатися читабельною як форма.
Правила проекту:
— букви не малюються безпосередньо;
— об'єкт повинен зберігати власну логіку;
— форма з'являється як слід дії, а не як заздалегідь побудований знак.
Приклади:
T — людина на велосипеді формує вертикаль і перекладину;
O — рятувальний круг стає просторовою паузою;
P — дія рибалки формує контур;
I — присутність замість конструкції;
A — тіло тварини створює форму;
M — зв'язок між персонажами стає структурою букви.
Під час роботи відбувся зсув.
Спочатку метою було створити декоративну типографіку.
Пізніше фокус змістився на інше питання:
що станеться, якщо залишити глядачеві частину роботи по розпізнаванню?
Відтак з'явилися: — різний рівень читабельності букв;
— сліди побудови;
— варіативна щільність деталей;
— локальні аномалії матеріалів (скло як подія, а не як стиль);
— збереження негативного простору.
Фінальна ідея проекту:
не ілюструвати текст,
а побудувати систему, де глядач спочатку бачить світ, потім виявляє букви і тільки після цього збирає сенс.
Результат:
не object lettering і не ілюстрація,
а експеримент на перетині typography × worldbuilding × narrative composition.
Об'єктна типографічна експлорація
Ця робота почалася як експеримент з питанням:
Чи можна зібрати типографіку не з букв, а з відносин між об'єктами?
Стартова ідея була простою — кожна буква повинна існувати як самостійна сцена і залишатися читабельною як форма.
Правила проекту:
— букви не малюються безпосередньо;
— об'єкт повинен зберігати власну логіку;
— форма з'являється як слід дії, а не як заздалегідь побудований знак.
Приклади:
T — людина на велосипеді формує вертикаль і перекладину;
O — рятувальний круг стає просторовою паузою;
P — дія рибалки формує контур;
I — присутність замість конструкції;
A — тіло тварини створює форму;
M — зв'язок між персонажами стає структурою букви.
Під час роботи відбувся зсув.
Спочатку метою було створити декоративну типографіку.
Пізніше фокус змістився на інше питання:
що станеться, якщо залишити глядачеві частину роботи по розпізнаванню?
Відтак з'явилися: — різний рівень читабельності букв;
— сліди побудови;
— варіативна щільність деталей;
— локальні аномалії матеріалів (скло як подія, а не як стиль);
— збереження негативного простору.
Фінальна ідея проекту:
не ілюструвати текст,
а побудувати систему, де глядач спочатку бачить світ, потім виявляє букви і тільки після цього збирає сенс.
Результат:
не object lettering і не ілюстрація,
а експеримент на перетині typography × worldbuilding × narrative composition.