Anastasiia Zavalniuk

Предложите Anastasiia работу над вашим следующим проектом или зарегистрируйте профиль фрилансера и начинайте зарабатывать прямо сейчас.

Украина

3 месяца 1 день назад

свободен для работы

возраст 35 лет

на сервисе 3 месяца 1 день

Рейтинг

Успешных проектов

Средняя оценка

Рейтинг

Контент-менеджер

1587 место из 2919

Написание сценария

305 место из 746

Уровень владения языками

Резюме

У мене є подвійна освіта — юридична та психологічна. Я маю багатий досвід роботи з людьми: я допомагаю вибудовувати довірливі стосунки, вирішувати складні завдання та створювати якісний контент для різних проєктів. Готова братися за завдання будь-якої складності і допомагати вам у вирішенні ваших задач.

Навыки и умения

Переводы

Работа с текстами

Портфолио

Текст для психолога

Написание статей

Ти можеш думати, що бути сильною — це значить не плакати, не втомлюватися і завжди триматися.

Але справжня сила не у відсутності сліз і втоми.
Сила — це коли ти визнаєш свої емоції і проживаєш їх, навіть якщо це важко.
…
Коли ти дозволяєш собі відчувати втому, тривогу, сум або страх —
ти не слабка.
Ти просто людина, яка переживає складні події.

Справжня сила проявляється, коли ти:

— можеш зупинитися і помітити, що тобі важко
— дозволяєш собі відпочити без почуття провини
— підтримуєш себе, навіть коли світ тисне

Триматися завжди — не завжди добре.
Іноді відпустити контроль, проговорити біль або просто посидіти поруч із собою —
це і є найсильніше, що ти можеш зробити.

Твоя сила не вимірюється тим, скільки ти витримала без сліз.
Вона вимірюється тим, як ти повертаєшся до себе після того, як було важко.
Текст психолога

Копирайтинг

Коли я вчила її їздити на велосипеді,
в якийсь момент мені довелося відпустити.

Їй було страшно.
… І мені було страшно ще більше.

Хотілося тримати,
бігти поруч,
не дати впасти.

Але якби я не відпустила —
вона б так і не дізналася,
що може їхати сама.

Підлітковий вік дуже схожий на цей момент.

Діти починають говорити «ні»,
віддалятися,
шукати свої рішення.

І їм страшно.
Просто вони не завжди можуть це показати.

Батькам у цей час теж страшно.
Бо хочеться захистити, підказати, втримати.

Але кордони підлітка — це спосіб навчитися бути самостійним.

І якщо батьки залишаються поруч —
не тримають постійно, але й не зникають —
дитина поступово вчиться довіряти собі
і знати, що їй є куди повернутися.

Дорослішання починається там,
де дитині дозволяють спробувати їхати самій…
але залишаються поруч.

Коли потрібно відпустити дитину

Підлітковий вік часто стає випробуванням і для дітей, і для батьків.

Дитина вчиться самостійності,
а батьки — поступово відпускати, залишаючись підтримкою.

Саме так формується довіра, яка залишається на все життя.