Switch to English?
Yes
Переключитись на українську?
Так
Переключиться на русскую?
Да
Przełączyć się na polską?
Tak

Даната Семенюк

Запропонуйте Данаті роботу над вашим наступним проєктом або зареєструйте профіль фрилансера і починайте заробляти просто зараз.

Україна Київ, Україна
4 місяці 12 днів тому
Трохи зайнятий трохи зайнятий
вік 18 років
на сервісі 4 місяці 12 днів

Рейтинг

Успішних проєктів
Немає даний
Середня оцінка
Немає даний
Рейтинг
120
Контент-менеджер
Оформлення сторінок у соціальних мережах

Рівень володіння мовами

Українська Українська: носій
Русский Русский: носій
Deutsch Deutsch: вище середнього
English English: базовий

Резюме

Привіт, я думаю можу зайнятися будь-якою роботою якщо Якщо поясните, що робити. Загалом я дуже добре пишу... Єсе, тексти, пости, пісні , вірші, що забажає. Є пара своїх книг, але на жаль поки що немає у продажу. З плюсів я дуже швидко навчаюсь, готова піти на компроміси.

Навички та вміння

Портфоліо


  • 700 UAH

    Вірш

    Вірші, пісні, проза
    У тиші ночі чути серця подих,
    Немовби крик, що загубивсь у часі.
    Ми йдем крізь тіні власних давніх помилок,
    Несли на спинах долі важкі пасма.
    І кожен крок — то спроба відпускати,
    І кожен злам — то вічний обрію урок.
    Та істина не любить гучно грати,
    Вона росте у тріщинах думок
    А може, сенс — у миті непомітній,
    У крихті світла, що горить в очах.
    У тій сльозі, що падає привітно,
    Щоб прорости на згарищах іржавих страх.
    І ми — як ріки, що шукають море,
    Несучи біль, надію й тихий спів.
    І навіть там, де темрява сувора,
    Живе зерно незгаслих наших снів.
  • 700 UAH

    Вірш

    Вірші, пісні, проза
    Як страшно дорослішати —
    коли більше не можна
    сховатися в кімнаті з м’яким світлом,
    коли світ чекає рішень,
    а всередині — все ще
    маленьке «мені страшно».
    Як страшно дорослішати —
    коли кажуть: ти впораєшся,
    а ти не знаєш,
    куди подіти тремтячі руки
    і кому сказати,
    що сил майже немає.
    Дорослішання — це не про силу.
    Це про самотність,
    яка раптом стає надто гучною.
    Про тишу,
    в якій чути власне серце
    і його страх.
    Як страшно усвідомлювати,
    що тепер за тебе
    ніхто не зачинить двері,
    ніхто не скаже: я поруч, спи спокійно.
    І ти вчишся бути поруч із собою.
    Збираєш себе по шматочках.
    Пестиш свій біль,
    як наляканого звірятка.
    Як страшно дорослішати.
    Коли серце просить тепла,
    а світ відповідає тишею.
    Коли хочеться, щоб хтось сказав:
    я тут, тримайся за мене.
    Але ти стоїш.
    Навіть коли страшно.
    Навіть коли боляче.
    І, можливо, саме в цю мить
    ти стаєш сильнішою, ніж думаєш.
    #вірші