Потрібна допомога літредактора при написанні книги. Зарз іде робота над написанням (60% готовності). Є бажання консультуватися в процесі роботи і відразу користуватися порадами. Книга пишеться повністю на діалекті (Івано-Франківська обл., регіон Рожнятів-Перегінськ) - це важливо. На основі особистого генеологічного дерева, де основними героями є реальні люди - мої предки (практично жодного вигаданого персонажу), описується історія сіл, звідки походять мої предки, традиції, що були в регіоні і, що важливо, одна із важливих речей - збереження діалекту, який сьогодні вмирає. Бажано, щоб редактор хоч трішки був знайомий з місцевим діалектом, але в процесі роботи, можу допомагати з розуміти якісь специфічні слова.)
От приклад тексту:
- Отче, кобелі готова на столі, не глипнитесі, ци Вам подобаєсі? Ци нічо не треба
поправити? - їмость отцє запитали.
Збиранє кошика зі старавами на свєчені, то цале таїнство у Карпатах. Чим більша кобелі, то статус ґазди показує. Ну, як зачне ксьондз страви світити, люди свої кошики повідкривают, то кажда ґаздині зазирати в сусідський кошик зачне́ і обдивлєтисі, що сусіда поскладала. Ой будут мати відтак що говорити, в кого яка ковбаса була, хто яку гнитінку на свєта зарихтував, як масло прибрали, які писаночки у кошик поклали, в кого як пасочка віросла,ци Боже борони не трісла. У всіх ніби таке саме, але чужий ґандж у кошику увидіти а відтак півселови рознести, то здаєсі, що лише поз-за того ґаздині́ до Церкви на Великдень прийшли. А вішитий рушник з кошика не здоймают, доки ксьондз кадилом не обкаджує, аби всі подивилисі, як красно новий рушник на кобелю вішила. Ну та й на сусідський треба подивитисі, як вішитий, бо як у неї не найфайніщий, то на́рік новий вішивати мусит. Їмость розуміли, що на парохів кошик, що на столі коло хреста буде стояти, перед Церкви, цале село буде дивитисі, а відтак будут обмовлєти, яка їмость ґаздині. Цалий страсний тиждень туманіли, як файно кошик вбрати, Параску-наймичку аж горі до Юрчихи Шумейової за бервінком відправлєли, аби довкола кобелю пообплітати. Юрчиха щедро бервінку нарвала, ще й квіточок захопила, бо сего року тепла весна і бервінок рєсно вже порозцвітавсі. Дмитер-наймит десь аж під Погар накопати хреню ходив. Звикле, тамтих років, то хрінь шукали, аби хоч маленькі зелені кінчики мав, а сего року, то вже з файним зеленим листьом. Їмость листі не вбривали. Годитсі, аби в кошику рєсно зеленого було. На тото верх кошика бервінком вбирают.
- Гадаю, Ядзю, що нічо, кваплюсі, дивитисі чєсу′ не маю. Ти дітий приквап, аби на
Світу Літургію не пенєлисі, аби до Комунії йшли аби’с нагадала, - отець Ян квапно збиралисі і жінці видповідали.
