Нужна помощь литературного редактора при написании книги. Зарз идет работа над написанием (60% готовности). Есть желание консультироваться в процессе работы и сразу пользоваться советами. Книга пишется полностью на диалекте (Ивано-Франковская область, регион Рожнятів-Перегінськ) - это важно. На основе личного генеалогического дерева, где основными героями являются реальные люди - мои предки (практически ни одного вымышленного персонажа), описывается история сел, откуда происходят мои предки, традиции, что были в регионе и, что важно, одна из важных вещей - сохранение диалекта, который сегодня умирает. Желательно, чтобы редактор хоть немного был знаком с местным диалектом, но в процессе работы, могу помогать с пониманием каких-то специфических слов.)
Вот пример текста:
- Отче, кобели готова на столе, не глипнитесі, ци Вам подобаєсі? Ци нічо не треба
поправити? - їмость отцє запитали.
Сбор кошика со стравами на свєчені, то целое таинство в Карпатах. Чем больше кобели, то статус ґазди показывает. Ну, как зачнет ксьондз стравы светить, люди свои кошики повідкривают, то кажда ґаздині зазирати в соседский кошик зачне́ и обдивлєтисі, что соседа поскладала. Ой будут мати відтак что говорити, в кого яка ковбаса була, хто яку гнитінку на свєта зарихтував, как масло прибрали, какие писаночки в кошик поклали, в кого как пасочка віросла, ци Боже борони не трісла. У всех вроде таке саме, но чужой ґандж в кошику увидеть а відтак півселови рознести, то здаєсі, что лише поз-за того ґаздині́ до Церкви на Великдень прийшли. А вішитий рушник з кошика не здоймают, доки ксьондз кадилом не обкаджує, аби всі подивилисі, як красно новий рушник на кобелю вішила. Ну та й на соседский треба подивитисі, як вішитий, бо як у неї не найфайніщий, то на́рік новий вішивати мусит. Їмость розуміли, що на парохів кошик, що на столі коло хреста буде стояти, перед Церкви, целое село будет дивитисі, а відтак будут обмовлєти, яка їмость ґаздині. Цалий страсний тиждень туманіли, як файно кошик вбрати, Параску-наймичку аж горі до Юрчихи Шумейової за бервінком відправлєли, аби довкола кобелю пообплітати. Юрчиха щедро бервінку нарвала, ще й квіточок захопила, бо сего року тепла весна і бервінок рєсно вже порозцвітавсі. Дмитер-наймит десь аж під Погар накопати хреню ходив. Звикле, тамтих років, то хрінь шукали, аби хоч маленькі зелені кінчики мав, а сего року, то вже з файним зеленим листьом. Їмость листі не вбривали. Годитсі, аби в кошику рєсно зеленого було. На тото верх кошика бервінком вбирают.
- Гадаю, Ядзю, що нічо, кваплюсі, дивитисі чєсу′ не маю. Ти дітий приквап, аби на
Світу Літургію не пенєлисі, аби до Комунії йшли аби’с нагадала, - отець Ян квапно збиралисі і жінці видповідали.
